Дукач - прикраса з минулого

      В бібліотеці відбувся інтерактивний етнографічний захід «Дукач - прикраса з минулого».  Запрошена на захід наукова співробітниця Полтавського краєзнавчого музею ім. В. Кричевського Катерина Штепа розповіла яке значення мала ця прикраса. Захід пройшов за участі Центру підтримки ВПО Волноваського району Донецької області «Пліч-о-пліч».

Здавна прикраси були частиною святкового та буденного жіночого вбрання. Кожна з прикрас мала своє значення й оберегові властивості. До таких прикрас відносяться й дукачі, які були ледь не обов’язковою прикрасою на території Полтавщини. Загалом, дукач – це монета чи мендалевидна підвіска, з металевим бантом. Першу монету із золота було викарбувано у Венеції, гравіювання якої закінчувалося словом «дукатус», звідки походить і назва. В Україні користувалися популярністю голландські та угорські золоті монети, які мали назву «червінці». Пізніше дукати стали більшими, тож червінці стали деталями до загального намиста. Такі прикраси носили дружини козацької старшини, української шляхти та заможних козаків, тож вона показувала статусність та заможність. Були, звісно, й прикраси для «бідних», які виготовлялися з олова, латуні та міді. 

Пані Катерина продемонструвала запрошеним дукачі з приватної колекції, які датуються XVIII-XIX століттями. Розповіла та показала, які саме види дукачів поширені на території Наддніпрянщини. Тож, охочі дізналися чимало нового про значення, яке надавали наші предки цим старовинним прикрасам.