Івана Купала: магічна ніч води й вогню

В бібліотеці був проведений етнографічний інтерактивний захід «Ой, на Івана, ой, на Купала вогнем та водою очищали».

Захід пройшов в рамках проєкту «Таємниці народних свят». Наукова співробітниця відділу етнографії Полтавського краєзнавчого музею ім. В. Кричевського Катерина Штепа розповіла про витоки одного з найважливіших свят літа, звичаї, вірування, обряди, а також про магічні та цілющі властивості води, вогню  та трав.

          Івана Купала – свято природи, кохання й очищення.  Святкується воно у День літнього сонцестояння, коли день найдовший, а ніч – найкоротша. Це стародавнє свято з традиціями, в яких переплелися різні культури, язичництво й православ’я. За повір’ями язичників, у ніч з 23 на 24 червня, богиня води Марена поєдналася у шлюбі з богом сонця Купалом.

          Дівчата «наряджали» Марену до шлюбу: робили її з гілки, яку прикрашали свічками, вінками, стрічками і квітами та вкопували у лузі, де мали розводити багаття, яке теж мало власне символічне значення. Вогонь символізує очищення, захист від злих сил та перевірку сили кохання. Молоді пари стрибають через багаття разом, сподіваючись на міцний союз. Окрім того, стрибок через вогонь вважається способом очиститися від негативу та залучити удачу. Молодь танцювала, співала, шукала загадкову квітку папороті. Дівчата плели вінки з духмяних трав та квітів. Від того, як вшанувати це свято, залежав майбутній урожай.

          Ці та інші факти про свято Купала мали змогу дізнатися ВПО з Донецької області, які були запрошені на захід. Присутні не тільки дізналися про символізм води та вогню, купальські ворожіння а й загалом доторкнулися до глибини українських обрядових традицій. Ці легенди передавали з покоління в покоління, формуючи розуміння власної національної ідентичності та встановлюючи зв'язок з предками та власною землею, яку не розірвати жодному ворогу.