Один з «батьків-засновників» українського професійного театру (до 185-річчя від дня народження Михайла Старицького)

    Михайло Петрович Старицький – видатний український драматург, поет, директор першого українського професійного театру.

Він народився 14 грудня 1840 року в с. Клішенцях на Полтавщині (нині Черкащина) у дворянській родині. З 1851 року навчався у Полтавській гімназії, що була в той час однією з кращих середніх навчальних закладів Малоросії. У 1858 році М.Старицький разом з Миколою Лисенком вступив до Харківського університету, в 1860 році вони переходять на навчання до Київського університету.

На початку 1880-х років українцям вдалося заснувати перший професійний національний театр. Адже у 1881 році влада дозволила ставити українські драматичні твори на професійній сцені. Наступного року під керівництвом Марка Кропивницького було засновано Театр корифеїв. Михайло Старицький був одним з «батьків-засновників» першого професійного театру і його ключовим меценатом. М.Старицький продав свій маєток на Поділлі й більшість коштів спрямував на розвиток театру, намагаючись зробити його цікавим та конкурентним у всій Російській імперії. Трупа складалася майже з 30 артистів. Найвідоміші з них – Микола Садовський, Панас Саксаганський, Марія Заньковецька та Іван Карпенко-Карий. Під керівництвом Старицького була започаткована традиція утримувати хор та оркестр.

Перші вистави призвели до національних заворушень в Києві. Тому київська влада дозволу на великі офіційні гастролі не дала. Було вирішено їхати в Одесу, яка вважалась третім містом Російської імперії. Гастролі відкрилися виставою «Наталка Полтавка», з музикою М.Лисенка, яка протягом 80 десятиліть йшла на сцені. Глядачі були в захваті. Гастролі української трупи  пройшли з величезним успіхом й Одеса на довгий час стала центром гастрольної діяльності українського театру. Трупа М.Старицького мандрувала кілька років на просторах Російської імперії, гастролювала у Петербурзі та Москві.

Понад десять років віддав Старицький українському реалістичному театрові постійно піклуючись про збагачення репертуару та художню довершеність сценічних вистав. Для театру М.Старицький написав 25 п’єс: один переклад – «Гамлет» Шекспіра, 11 інсценівок та переробок творів інших авторів  та 13 власних оригінальних п’єс. Надзвичайну увагу він приділяв героїчній історії України. Найбільш відомі історичні п’єси – «Богдан Хмельницький», «Оборона Буші», «Маруся Богуславка». Дуже відома комедія М.Старицького «За двома зайцями», що не втратила своєї популярності й до теперішніх часів, популярністю користувалась і драма «Циганка Аза».

У 1893 році Старицький припинив театральну діяльність через погіршення здоров’я та фінансові проблеми. Решту життя присвятив літературній справі. Останні роки життя він провів бідно й помер 27 квітня 1904 року.