Лайся вишукано або Українська мова без табу

Лайлива свекруха, язиката невістка та конфлікти поколінь в сімейних стосунках. Хто ж не знає відому повість про родину Кайдашів Івана Нечуя-Левицького?

Всім вона запам’яталась не лише сюжетом, а й надмірним лихослів’ям. В наш час автентична українська лайка поступилась місцем обсценній лексиці з російської мови, а дарма! Адже лайливі вислови – частина культурної самобутності. Українська лайка колоритна, може звучати не образливо, а навіть смішно й не має нічого спільного з російськими матюками.

Як лаятися українською вишукано вчилися під час чергової зустрічі учасники розмовного клубу української мови, що діє при бібліотеці. «Українська лайка – вербалізація образи як такої» - такою була тема цього заходу. 

Модераторка засідання клубу, кандидатка філологічних наук, доцентка ПНПУ ім. В. Короленка Віра Мелешко розповіла, що непристойну лексику можна знайти і у фольклорі, і в класичних текстах. Наприклад, «Енеїда» Івана Котляревського є енциклопедією народного життя у всіх сенсах. Лайливі слова додають колориту й атмосфери. Але використовувати їх потрібно тільки там, де це доречно.

З вітальним словом до присутніх звернувся перший заступник міського голови Валерій Пархоменко. Він вручив Вірі Анатоліївні грамоту та подарував омріяну нею книгу «Антологію української поезії ХХ ст. від Тичини до Жадана».

Учасникам заходу була презентована книжкова виставка «А добра б тобі не було…», на якій представлена література на дану тематику та проведений її тематичний огляд.

Цікавий та пізнавальний захід сподобався учасникам, всі отримали масу позитивних емоцій, більше дізнавшись про особливості та багатство нашої мови. Відкритий діалог сприяв жвавому обміну думками та глибшому розумінню культури мовлення.

Тож давайте лаятись вишукано, черпаючи вирази для цього в скрутні для психіки часи з рідних джерел і будьмо патріотами навіть у виборі лайки для опонентів. І особливо для ворогів.