Я для тебе горів, український народе!
Василь Андрійович Симоненко народився в селі Біївці на Полтавщині в 1935 році. Виховували його мама з дідом. Читати Василь любив з дитинства. Закінчив із «золотою медаллю» середню школу в Тарандинцях та вступив на факультет журналістики Київського університету ім.. Т.Шевченка. Потім працював у газетах «Черкаська правда», «Молодь Черкащини», в «Робітничій газеті», займався літературною творчістю. На початку 1960-х років В Києві був створений Клуб творчої молоді, який об’єднав багатьох талановитих українців. Серед них був і Василь Симоненко. А ще він став членом комісії, яка виявляла місця масових поховань жертв сталінських репресій. За його активної участі були знайдені приховані могили на Лук’янівському й Васильківському цвинтарях в Києві та в Биківнянському лісі. В 1962 році Симоненко став членом Спілки письменників України. В цей час вийшла перша та єдина прижиттєва збірка поета «Тиша і грім».
Влітку цього ж року поета жорстоко побили працівники міліції на залізничній станції м. Сміла. Наприкінці 1963 року, 13 грудня, у неповні 29 років, Василь Симоненко помер від наслідків цього побиття у черкаській лікарні. Більше всього, що це побиття було не випадковим, адже влада всіляко боролась з письменником. Поховали Василя в Черкасах. У 1964 році вийшла посмертна збірка поезій «Земне тяжіння», яку в 1965 році навіть висували на здобуття Державної премії УРСР ім. Т.Г. Шевченка.
У 1981 році надруковано збірку вибраних творів «Лебеді материнства», в 1995 році В. Симоненку посмертно присуджено Державну премію України ім. Т.Г. Шевченка. Есеїст Євген Сверстюк говорив про В.Симоненка, що він належить до тих людей, чиї біографії треба вивчати як частину історії України.
Працівники бібліотеки до ювілею письменника організували перегляд літератури «Можна все на світі вибирати, сину, вибрати не можна тільки Батьківщину» та провели для користувачів інформаційну хвилинку «Я для тебе горів, український народе». Школярі ознайомились з життям та творчістю письменника-шестидесятника з полтавської землі Василя Симоненка.
Коментарі
Дописати коментар