Свято світла та темряви

У бібліотеці пройшов етнографічний захід «Весілля свічки».

Відбувся він у рамках проєкту «Таємниці народних свят». Наукова співробітниця відділу етнографії Полтавського краєзнавчого музею ім.  В.Кричевського Катерина Штепа розповіла про одне з найцікавіших народних свят – Весілля Свічки або Свято свічки. Це давнє слов’янське свято на честь осіннього рівнодення й співпадає воно з християнським святом – днем Преподобного Семена Стовпника. В дохристиянські часи святкування було пов’язано з культом Сонця. Це було символічне «весілля» Сонця і Землі, світла і темряви. Воно символізує осіннє тепло,додаючи світла й тепла в оселю, передає естафету вогню. Опівночі, напередодні свята, запалювали ритуальні свічки, які прикрашали зерном, квітами, стрічками і т.д. Частину воску зберігали вдома як оберіг. Святкування тривало цілу ніч, відбувалися вертепні вистави, співали пісень, а на ранок учасники дійства розходились містом чи селом, щоб вітати мешканців з Новим роком (бо з прийняттям християнства його святкували восени). На Семена відбувалось велике базарне свято. Під час велелюдного ринку й проводився обряд «Свіччиного весілля». Дуже добре обряди та звичаї «Весілля свічки» описані в п’єсі Івана Кочерги «Свіччине весілля». Закінчувалися гуляння «на вулиці» й починалися хатні вечорниці. Молодь в цей день починала «осінні ворожіння», відбувалось по стриження молодих хлопців, їх вперше садовили на коней.

Про всі ці особливості свята та про тодішній побут наших предків і розповідала пані Катерина. За допомогою презентації присутні мали можливість ознайомитися з особливостями тодішніх традицій та звичаїв, адже завдяки етнографам збереглося чимало згадок про це унікальне осіннє свято.

Важливо берегти культурні набутки та звичаї нашого народу, оскільки історія формує націю, а якщо нація цілісна, то ніякі вороги не страшні.