Заручниця життя


Пам'яті Олени Теліги

Життя як річка має свій початок
Та омиває різні берега,
Тому повинні всі ми пам'ятати,
Що наш початок - рідна сторона...

...Вона була жіночна та тендітна
Водночас, сильна і слабка.
Немов проміння сонця світла,
З польотом думки мудреця.

Життя її кидало в різні боки
То Прага, то Варшава, Петербург.
І там теж прожила щасливі роки,
Але змогла і Україну не забудь.

День той запам'ятається назавжди
Йому уже немає вороття.
Коли змогла сказати російським емігрантам:
"Я - українка, а Україна - матінка моя!"

Тоді, на тому дивному балу
В свої серйозні 30 років
Вона відчула біль за мову рідную свою,
Яку шмагали як рабиню в різні боки.

Тут почалася боротьба 
Цієї жінки сильної та патріотки
І кожна дія вже не мала вороття?
Як і не мав вже вороття душевний мир та спокій...

...І полетіла враз додому,
Де серце б'ється без упину, 
Де думки всі немов світліші.
Додому! В рідну Україну.

Емоції, переживання, почуття
Не стали на заваді ділу.
Слова, немов натягнута струна
Бриніли в кожнім серці України.

На жаль, повернення її було невчасне
В країні панувала кривава боротьба.
Війна вбиває все прекрасне
І жертви її - чиїсь прекрасні, але приречені життя.

Так, не послухавши попереджень звідусіль
Її слова лунали, наче грім:
"Якщо загину я, то пам'ятайте:
Обов'язок мій виконанний до кінця!
Своїх в біді ніколи е кидайте!
Як не кидайте ви на вітер і слова!"

Сміливо та приречено промовила вона
І тихим, певним кроком пішла на зустріч смерті.
Та зазвучали ці слова
Відлунням правди в кожнім серці...

... Життя - ріка, поезія - незмінна,
А діям вже немає вороття.
Вона була жіночна та тендітна
Та долю мала заручниці життя.


Автор: Леся Ганзя
2007 рік.

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Мій улюблений герой – Гаррі Поттер

Дітям про Героїв

Натхненна книгою