Музика душі
Захід відбувся у формі інтерактиву. Кожен охочий називав номер від 1 до 31 і авторка зачитувала відповідний вірш чи співала пісню. Кожен твір має свою історію написання, тож було дуже цікаво дізнатися, що чи хто надихнув пані Світлану на його створення. Щодо пісень, то сама авторка зазначила, що «іноді поезія керує мелодією», тому вірш одразу лягає на відповідні ноти. В цих творах кожен знайде своє, адже є вірші і про війну, і про непросту долю вимушено переселених осіб, і про кохання, а також про воїнів і про зрадників. Про те, що ми маємо вибір ким бути та яким шляхом піти. Також про важливість бути єдиними та співпереживати, адже позиція «моя хата скраю» не є виходом (між іншим, в збірці є й такий вірш).
Ось один з віршів зі збірки «Різна війна» Світлани Фоменко:
Спочатку
ми чули вибухи
Спочатку ми чули вибухи,
А потім сідали в машину,
Бо нам не лишили вибору.
Війна охопила країну.
Батьки нас везли у безпеку,
Все далі і далі від дому.
Від рідного
місця далеко
Буває лякаюсь грому.
Нові місця стали рідними,
А незнайомці – друзями.
Та все ж ми лишились східними,
Об’єднаними,
потужними.
Я мир намалюю в картині,
Розчинеться в ній наша втома.
Лишилися в Україні,
А значить лишились вдома!
В тяжкі часи лунає сумна мелодія. Проте, творчість надає можливість пережити й найтемніші моменти, надаючи сил для подальших звершень. Вірші Світлани Фоменко – чудова «терапія» від байдужості та позитивна мелодія віри в краще.
Коментарі
Дописати коментар