Народ, який сміятись вміє ніхто не знищить, не розвіє

 Павло Прокопович Глазовий – легенда української літератури. Його творчість дарувала й даруватиме людям радість і віру в кращу долю рідної України, держави з багатющою історією, яка народила потужні постаті сатириків.

Великий гуморист був закоханий у літературу. Жив у Києві досить скромно, найбільшим багатством були книги: мав свою бібліотеку.

Якщо комусь здається, що смішні твори пишуться тому, що авторові хочеться сміятися, – це не зовсім так. Можливо, саме над рядками, котрі викликають у вас гомеричний регіт, серце автора обливається кров'ю. Або ж те, що викликало здоровий сміх, дуже часто оберталося роздратуванням у тих, хто впізнавав себе в негативних образах. А сатира Глазового завжди була гострою, дошкульною. Зрозуміло, що за радянських часів, коли критика суворо дозувалася владою, сатирик почувався, м'яко кажучи, незатишно. І коли інші колеги з літературного цеху купались у променях офіційної слави, Павло Глазовий у поті чола писав, писав і писав... Партія боялася гострого пера Глазового та заборонити Павла Прокоповича не могли, його усмішки дуже любив народ.

Невичерпними джерелами творчості гумориста є скарби живої мови, перлини народної мудрості. Вже багато років читачі різних поколінь із захопленням читають гуморески Павла Глазового, кожний знаходячи у його творчості щось своє. Притаманні поету любов до рідної землі, до свого народу, вболівання за українську мову, донесені до людей в гумористичній формі допомогають їм переосмислити своє буття. Гуморески Павла Прокоповича Глазового, такі як «Кухлик», «Мова і язик», «Кошмарний сон» актуальні й зараз.

Працівники бібліотеки до 100-річчя від дня народження П. Глазового  підготували відеоперегляд "Нехай від лих і бід усіх Вас береже здоровий сміх" про життя та творчість  українського поета-гумориста.