На Явдохи весну ластівка принесла

         Березень – особливий місяць. Він, як мовиться в народі, і усміхнеться, і заплаче, а то й зуби вишкірить, адже він такий непередбачливий! Березень часом снігом сіє, часом сонцем гріє –  є така українська народна приказка.

1 березня за старим стилем, а 14-го за новим – день преподобної мучениці Євдокії або Явдохи-плющихи, перший день весни.

До цього свята був приурочений театралізований захід «На Явдохи весну ластівка принесла». Для внутрішньо переміщених осіб Донецької області його провели науковий співробітник Полтавського краєзнавчого музею ім. В. Кричевського Катерина Штепа та завідувач соціокультурного сектору Центральної бібліотеки ПМТГ Олексій Орел.

Перше березня символізувало початок аграрних робіт, тому Явдоху особливо шанували. Цього дня ретельно слідкували за погодою, щоб спрогнозувати весну й літо. Існує багато народних прикмет, пов’язаних з цим днем. Як у давнину рахували роки, коли розпочинався новий рік в наших пращурів, звідки пішли назви весняних місяців, які тварини та птахи символізували прихід весни – про все це із зацікавленням слухали присутні на заході. В цей день, так вірили в народі – повертаються з вирію ластівки. Саме вони на своїх крилах приносили весну та були одними з найперших її вісників. Вважалось, що ластівка відмикає весну й дає ключі Явдосі.

Культурна спадщина України неповторна й самобутня. Відвідувачі бібліотеки  дізнались багато нового про звичаї та традиції нашого народу.