Рядки, обпалені війною

 

         Людина у війні… Олесь Гончар у своїх прозових творах та фронтових поезіях закарбував страшні епізоди Другої світової війни.

Звістка про війну застала молодого митця в читальній залі бібліотеки. Він пішов на фронт у складі студентського батальйону.

Молодого солдата покликала в літературу пам'ять про тих, хто не дожив до перемоги. Він поклявся повідати світові про все пережите: «Якщо лишуся живим, розповім про вас…». В творчості Гончара проблема «людина на війні» стала однією з визначальних. Над усіма жахами війни він прагнув вивищити людину з її любов’ю до життя, з її надією і волею.

У нечасті хвилини затишшя лягали на папір віршовані рядки окопної правди, які потім склали збірку «Фронтові поезії». Побачене на війні О. Гончар відтворив у романі «Людина і зброя» (1960 р.), за який отримав Державну премію УРСР ім. Т.Г. Шевченка. Мелодійна оповідь підкорює силою авторської віри в перемогу Краси і Любові над силами Зла. У художній правдивості тут постає гіркий героїчний 1941 рік. В основі сюжету – реальна історія батальйону з акцентом на настроях, подвигах і втратах.

Один з перших творів, написаний після повернення з війни - новела «Модри Камень». Кольори в новелі домінують контрастні: чорне і біле -  чорна проклята війна й біла надія добрих і мирних людей, незалежно від національності... Це новела про любов, яка не знає кордонів і єднає закохані серця всупереч війнам та заборонам. Це лише деякі з творів О. Гончара про війну.

Тема війни, показ не лише героїзму в ній, а й трагічності доль особливо близькі й актуальні для нас сьогодні. В творах Гончара знаходимо багато того, що можна переосмислити зараз по-новому, по-своєму. Будь-яка війна – велика трагедія, її суть антилюдська. Історія дає людям страшні уроки, але, на жаль, майже нічого їх не вчить, як наголошує письменник в багатьох своїх творах. І нині боротьба українського народу за свободу, за незалежну Україну, за поступ до ідеалів та цінностей, що їх виборювало не одне покоління українців, триває… Й знову тужить Україна за своїми кращими дітьми, полеглими на війні…І здригається від ворожих ракет та снарядів, від нечуваної наруги українська земля. Й зараз на часі слова Олеся Гончара, написані понад півстоліття тому:

Плюндруються твої сади,

Твоє чужинець поле крає,

Вже лицарів твоїх сліди

У полі вітер замітає…

Велика Україно, вір:

За тебе встануть ще мільйони.

І лицемірство упаде,

І славословіє погине,

Розправить крила молоде

Безсмертне плем’я України.

Ми віримо у нашу перемогу. Віримо, що Україна житиме щасливим і мирним життям, шануючи пам'ять про своїх захисників, бо герої не вмирають!

 Цей допис підготували працівники бібліотеки до 105-річчя від дня народження видатного українського письменника та громадського діяча, Героя України  Олеся Гончара.