Ірен Роздобудько "Одного разу..."

Прочитання книги Ірен Роздобудько змінює ставлення до жанру автобіографії. Не «гламурна» та «неправильна», вона захопила з першої сторінки тримаючи до останнього знаку оклику. В ній немає надмірного пафосу із розряду: «моє життя неймовірне – подавіться!». Немає нудних дат та затягнутості з перерахуванням своїх знайомств, подвигів та кількості коханців.
Нелінійний виклад надає особливого шарму, а роздуми, ніби, у байці, виводять мораль з кожної, навіть, дещо побутової історії. Письменництво постає у прозовій звичності з усіма перешкодами, кризами натхнення та пошуками себе.
Книгу можна розібрати на цитати, де майже 3-тя мотиваційна, а інші – показують сутність буття з усіма його «прикрасами».
Неправильна книга талановитої письменниці, яка показує, що не існує не цікавих життєвих історій, існують – люди, які вперто чекають, що хтось зробить їх життя особливим.